Посадовець Державної податкової служби України, обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме в отриманні неправомірної вигоди від підприємців за зниження податкового тиску на їх бізнес. Згідно з обвинуваченням, посадовець систематично отримував грошові винагороди в обмін на надання податкових пільг та застосування м’яких адміністративних заходів.
Відсутність належних та допустимих доказів.Сторона обвинувачення не представила жодних допустимих доказів, які б вказували на вчинення посадовцем кримінального правопорушення (злочину). А здобуті в ході негласної слідчо(розшукової) діяльності записи розмов та фінансові документи, отримані всупереч вимогам КПК України, через що визнанні судом недопустимими.Законність дій.
Посадовець Державної податкової служби України, виконував свої обов’язки у межах чинного законодавства та відповідно до внутрішніх процедур податкової служби. Його дії можуть бути спрямовані на заохочення розвитку бізнесу та збільшення податкових надходжень без порушення закону.
Добра репутація та бездоганна службова характеристика.Посадовець має бездоганну репутацію та працює у Державній податковій службі України протягом багатьох років без виявлення будь-яких порушень чи негідної поведінки.Необґрунтованість обвинувачення.Обвинувачення проти посадовця Державної податкової служби базувалось на припущеннях та необґрунтованих звинуваченнях, а не на конкретних доказах його вини.
На підставі вказаних аргументів, за результатами розгляду кримінальної справи, суд дійшов висновку про відсутність складу злочину в діях посадовця Державної податкової служби України.
Звернувся клієнт, якого було зупинено працівниками Національної поліції України, та в подальшому складено відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння.
Відеореєстратор на якому зафіксовано факт керування підзахисним транспортним засобом, не перебуваю на балансі Департаменту патрульної поліції.Поліцейськими не доведено законність зупинки транспортного засобу.
Поліцейськими не роз’яснено клієнту його права та обов’язки під час складання протоколу.Поліцейськими не вказано які саме ознаки сп’яніння присутні у клієнта.Клієнт заперечує результати огляду за допомогою газоаналізатору «Драгер», а освідування в медичному центрі ніхто не запропонував.
Допитані в ході судового засідання поняті, надали свідчення, що письмові пояснення були написані правоохоронцями заздалегідь.
Клієнта визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП, а провадження у справі – закрито.
Звернувся військовослужбовець, який був призваний на військову службу в рамках загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 р.
У військовослужбовця є дружина, який має інвалідність ІІ групи, та визнана судом недієздатною.
А відповідно до абзацу 7 підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, можуть бути звільнені з військової служби через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
За результатами подання та розгляду документів у військовій частині, отримано витяг з Наказу про звільнення військовослужбовця у запас Збройних сил України.